Super-Destination Place замість офісів і спільнота як антидот стерильному усп ху
Super-Destination Place замість офісів і спільнота як антидот стерильному усп ху
Як Kooperativ будує спільноту на історіях провалів лідерів бізнесу та думок. Інсайти FuckUp Nights
Стерильний успіх у стрічці новин став надто нудним, щоб у нього вірити. Ми навчилися добирати ракурси, змінювати фони для онлайн-зустрічей і вчасно редагувати повідомлення. І водночас почали втрачати справжнє відчуття розуміння всередині команд. Поки світ шукає нові способи зробити віртуальні взаємодії ще зручнішими, бізнес-спільноти прагнуть виходити не лише за межі екранів, а й власних зон комфорту. Перший сезон FuckUp Nights від Kooperativ зібрав підприємців з різних сфер — від HoReCa до спортивних комплексів — і показав: справжнє ком’юніті не народжується з ідеальних брендбуків чи спільних чатів — воно виникає там, де люди наважуються зняти маски успішного успіху.
Як ми будуємо корпоративні спільноти в 2026
Як в Kooperativ створили safe space для підприємців і їхніх бізнесів
10+ годин екранного часу щодня — вже не в тренді. Те, що раніше здавалося нудним або застарілим, тепер повертається в наше життя з новим статусом, і це стосується усіх сфер нашого життя. Сьогодні обмеження екранного часу сприймається не як технічна відсталість, а як престижний «цифровий детокс», що допомагає зберегти ментальне здоров’я в епоху інформаційного перевантаження.
У формальному середовищі роботодавці та працівники також усе частіше переходять на гібридний чи офлайн-формат взаємодії. У звіті «Український бізнес очима керівників і керівниць 2025» від KPMG йдеться, що майже 60% українських компаній минулоріч планували зберігати умову обов’язкової відвідуваності офісу два-три дні на тиждень.
~ 60%
українських компаній минулоріч планували зберігати умову обов’язкової відвідуваності офісу два-три дні на тиждень
Водночас ідея примусового повернення до офісних столів не викликає у фахівців особливого ентузіазму — вони все частіше виступають проти жорстких графіків відвідування, проте залишаються цілком відкритими до живого спілкування, якщо воно відбувається в більш вільних форматах.
Сoworking dates & Admin nights
Для тих, хто не має бажання чи змоги ходити в традиційний офіс, Gen Z винайшло альтернативи — coworking dates та admin nights. Останнє найчастіше використовують фрілансери, щоб структурувати свої задачі та попрацювати приємніше та продуктивніше. На admin nights друзі зазвичай збираються вдома, вмикають музику та виконують нудні адміністративні задачі, такі як заповнення документації, планування робочого тижня чи відповіді на повідомлення на пошті.
Не моє :(
Оце придумали!
За версією McKinsey 2026, ідея створювати простори лише з офісів офіційно вважається провальною, оскільки майбутнє належить super destinations
Super destinations — багатофункціональні екосистеми, де робота, відпочинок, навчання та особисте життя існують в одному ритмі. Це — «місто за 15 хвилин», але в масштабах однієї будівлі. Такі місця мають особливий магнетизм: сюди приходять не тому, що мусять, як у звичайному офісі, а тому, що щиро хочуть тут бути. Якщо резиденту не треба виходити з приміщення, щоб смачно поїсти, послухати лекцію чи надихнутися мистецтвом — простір повністю впорався зі своїм завданням. Тут кордон між роботою та життям стає майже невідчутним, звільняючи людей від побутової рутини.
Саме цей тренд в Україні першим і найповніше втілив Kooperativ. Тут кордон між роботою та життям стає майже невідчутним — і це не метафора, а буквальна архітектура простору. Резидент може зранку провести робочу зустріч, вдень записати подкаст у власній студії, ввечері організувати BBQ або піднятися на rooftop-бар і насолодитися вечірнім Києвом. Між цим усім — зупинитись біля змінної мистецької експозиції та надихнутись. А якщо потрібно зібрати команду чи партнерів на повноцінний захід — простір готовий і до цього. Не потрібно виходити назовні, шукати локацію, домовлятися про кейтеринг. Все вже тут.
У super destinations навіть дотичні до роботи взаємодії стають більш розслабленими, спонукають до діалогу та дозволяють звільнитися від тиску корпоративних обов’язків чи нагадувань про брудний посуд вдома.
Більшість офлайн-заходів сьогодні називають своєю головною метою створення спільноти. Є одне «але»: комерційні проєкти часто використовують це поняття лише як елемент брендингу. У результаті слово «ком’юніті» стає модним трендом, але водночас перетворюється на порожнє buzzword, втрачаючи свій справжній зміст. Маркетингові команди намагаються штучно спроєктувати та запустити спільноту як готовий продукт, забуваючи, що справжні зв’язки неможливо створити миттєво — вони формуються поступово завдяки тривалій і глибокій взаємодії.
Коворкінги — лише роб та чи щось більше?
Замість традиційних офісів підприємці та працівники все частіше обирають коворкінги як альтернативні простори. Але не всі коворкінги однакові — і різниця відчувається одразу.
Більшість пропонує стіл, стілець і Wi‑Fi. Kooperativ пропонує інше: середовище, що формує новий стиль життя та професійної взаємодії, побудованої на спільності, а не на ієрархії. Тут амбітні стартапи працюють поруч із великим бізнесом, а подкаст-студія, змінні арт-експозиції, руфтоп-бар та майданчик для подій стають природним продовженням робочого дня — а не окремим пунктом у розкладі.
За версією McKinsey 2026, ідея створювати простори лише з офісів офіційно вважається провальною, оскільки майбутнє належить super destinations
Як в Kooperativ створили safe space для підприємців і їхніх б знесів
Для того, щоб створені у процесі співпраці спільноти відчувалися справжніми та залишалися стійкими, вони мають базуватися не лише на спільному просторі чи бренді роботодавця. Стіни простору не будуть довіру. Основний рушій продуктивних спільнот — це цінності та ідеї, які резонують на глибинному рівні та сприяють вищому рівню довіри всередині команд.
Саме цей підхід став основою для запуску FuckUp Nights у Kooperativ. Kooperativ став офіційним представником цього глобального руху в Києві, щоб збирати тих українських підприємців, хто готові щиро ділитися своїми бізнес-факапами.
Водночас цей формат обʼєднує не лише підприємців, а й організаторів подій у межах франшизи по всьому світу. Проєкт демонструє, що спільнота — це також простір для втілення спільних принципів, де формат міжнародної франшизи виступає невід’ємною частиною внутрішньої культури та цінностей команди.
Ведуча та креативна продюсерка FuckUpNights
Єлизавета Бордунова
Ми цінуємо інтелектуальну власність, постійно тримаємо звʼязок з міжнародним офісом, авторами й обмінюємось з ними досвідом і робимо фінансові внески у франшизу
Як виміряти життєздатність спільноти? У Kooperativ вивели власну формулу перевірки.
01
По-перше, варто врахувати регулярність: сильна спільнота спонукає людей повертатися знову і знову. Загалом події серії відвідали 950+ учасників, більшість з яких поверталися двічі та навіть тричі, що свідчить про сталу звичку бути частиною спільного контексту.
02
Другий критерій — довіра до кураторського бачення. Коли 35% відвідувачів купують квитки ще до оприлюднення імен спікерів, стає зрозуміло, що для спільноти важливішими є якість досвіду та прогнозована цінність контенту, аніж медійність окремих гостей.
Створюючи подібні сенси, Kooperativ гуртує навколо себе підприємців і представників creative economy, для яких важливі не лише бізнес-показники, а й спільні підходи до роботи та способу життя. FuckUp Nights — логічне продовження цієї стратегії, у якій справжність стає легкою завдяки спільному баченню та довірі до ідей одне одного.
«Людей обʼєднують історії, і на FuckUpNights ми збираємо історії реального успіху та обʼєднуємо людей, які створюють та рухаються попри все. Ми лише нагадуємо: це і є найголовніше, а помиляються усі», — додає ведуча та креативна продюсерка FuckUpNights Єлизавета Бордунова.
Основа проєкту — помилки, що (не) залишаються непоміченими. FuckUp Nights ілюструє фундаментальну істину: помиляються абсолютно всі, але справжній результат приносять не безпомилкові рішення, а вміння і вибір рухатись всупереч поразкам. Містичний феномен успіху в цих історіях трансформується в зрозумілий шлях, де факапи та висновки з них стають не перешкодами, а фундаментом для якісного росту.
За словами СЕО Kooperativ Крістіни Серьожечкіної, не обійшлося без факапів і у реалізації подій: найважче було знайти спікерів, що були б відкритими до щирої розмови з аудиторією не лише про свої професійні помилки, а й про висновки, які вдалося зробити опісля.
Ведуча та креативна продюсерка FuckUpNights
Крістіна Серьожечкіна
Багато з нас бачать успішних підприємців, фаундерів, списки Форбс, нагороди. Нам вдалося привідкрити те, про що зазвичай не розповідають — про свої невдачі. Коли ти розумієш , що не тільки в тебе якась халепа, стає легше
Чи існує рецепт ідеального факапу
Бета-лояльність як простір для помилок
Факап як податок на розвиток
Чому пр гравати потрібно голосно
FuckUp Nights — не просто розвага, а спосіб побудови нової бізнес-етики в Україні, де вразливість стає силою. Формування майбутнього українського бізнесу відбувається саме тут — у колі своїх, де кожен провал розбирається на деталі, а висновки перетворюються на паливо для нових звершень.
Успіх першого сезону доводить, що підприємцям нового покоління більше не потрібні стерильні конференції; їм потрібна жива спільнота, де помилка — це про досвід і цікаву історію. Незалежно від масштабів провалу — чи це стратегічна помилка великої корпорації, чи невдалий запуск локального стартапу — публічне визнання помилки та отриманий фідбек перетворюють її з репутаційного тягаря на фундамент для подальшого росту та якісного стрибка.
Перетворіть щирість з розкішного максимуму на базовий мінімум — ставайте резидентом Kooperativ і стежте за майбутніми анонсами.
Побачимось?
Другий сезон стартує вже 21 травня — забирай свій квиток, поки ціна найприємніша.
Євген Клопотенко, шеф-кухар, креативний підприємець, громадський активіст
Чи існує рецепт ідеального факапу
Як ви визначаєте межу, де закінчується експеримент і починається звичайна недбалість?
У моєму розумінні експеримент і недбалість — це поняття з різних світів, які взагалі не перетинаються. Експеримент — це свідомий R&D. Тобто, завжди усвідомлена дія. Ти розумієш, навіщо ти це робиш, що хочеш перевірити і який результат отримати.
А недбалість — це більше відсутність контролю та відповідальності. І, на мою думку, вона найчастіше з’являється там, де бракує досвіду. Коли людина ще не до кінця розуміє процеси, вона може прикривати хаос словом «експеримент». З досвідом це зникає, бо ти починаєш чітко відчувати, де досліджуєш і тестуєш, а де просто робиш неякісно.
Який фідбек від гостей і клієнтів ви вважаєте ознакою факапу? Де проходить межа між негативним досвідом і реальним факапом, через який, наприклад, потрібно змінити рецепт?
Як на мене, факап починається там, де є системна помилка або неправильне рішення з твого боку чи з боку команди.
Все інше можна вважати точковими невдачами. Наприклад, коли починаєш виправляти продукт через хаотичний фідбек. Один гість каже: «Цей соус занадто солодкий». Ти прибираєш цукор. Приходить інший гість і залишає відгук: «Цей соус ніякий». Додаєш трохи цукру знову. Наступний знову каже: «Занадто солодко». І в якийсь момент ти розумієш, проблема вже не в рецепті, а в тому, що ти просто почав реагувати на негатив точково, а не системно.Тому для мене межа дуже проста. Негатив виникає там, де комусь щось не сподобалося в силу різних причин і неспівмірних досвідів. А факап трапляється тоді, коли ти, як бренд чи бізнес, зробив щось неправильно або втратив контроль над своїм продуктом.
Чи готова бізнес-спільнота приймати «невиправлені» факапи — ті, що призвели до фінансових витрат чи втрати репутації, а не стали сходинкою до успіху?
Певен, що в реальності факапи будуть завжди. І більшість із них, навіть найболючіші, все одно дають поштовх розвитку. Так, є факапи, які коштують грошей. Є ті, що б’ють по репутації. І не всі з них одразу перетворюються на успішний кейс. І це нормально. Як на мене, проблема не в самому факапі, а в тому, що з ним роблять далі.
Якщо ти його не розібрав, не зрозумів і не змінив процес, тоді це справді втрата. Якщо зробив висновки — це вже інвестиція. Один факап рідко щось змінює — зазвичай потрібно 10, 20, 30 помилок, щоб вони стали однією великою сходинкою. Особисто я спокійно ставлюся до факапів і навіть до невиправлених. Якщо вони не дали результату зараз, значить, дадуть його пізніше.
Катерина Кузьменко, CEO Smartass
Бета-лояльність як простір для помилок
Коли компанія перебуває на стадії зародження, як пояснити клієнту, який платить повну вартість, що він є частиною «бета-версії» і що його фідбек — це цінність для подальшого розвитку компанії? Чи є точка, після якої клієнт перестає бути «співучасником створення продукту» і починає вимагати компенсації за невідповідність очікуванням?
Якщо ви новий бренд, не думаю, що це можливо. Коли ми запускали перший Smartass на Жилянській, у нас діяли великі знижки для наших бета-користувачів.
Але в нас і умови відкриття були нестандартними, адже ми почали проводити тренування в ще не до кінця запущеному приміщенні: наш клуб складається з трьох поверхів і трьох бізнесів (фітнес-простір, ресторан, салон краси), другий і третій займає фітнес і ці приміщення були готові, а от перший з рестораном і салоном краси був в руїнах. Основний меблевий підрядник вкрав у нас гроші, і ми були змушені за півтора місяця до відкриття шукати нових виконавців.
Але навіть якщо уявити собі, що все йшло за планом, ми б не стали запускати клуб з пропозицією за повну ціну. Адже ви, як бізнес, не можете гарантувати, що все буде ідеально. Для цього ресторани, наприклад, теж провадять практику зі знижками до 30% та бонусами в перший місяць роботи.
Питання полягає в правильній комунікації. Якщо хочете співучасті клієнта, дайте йому щось натомість, зробіть його співтворцем: ви йому знижку, він вам лояльність і чесний зворотний зв’язок. Дивно очікувати від людини, яку ви змусили платити повний прайс, радісного фідбеку на ваші факапи.
Кейс Smartass із йогою в музеї показав, що естетика іноді може конфліктувати з етикою. Як ви зараз оцінюєте: чи можуть «бізнес поза політикою» та «стиль життя» існувати в країні, де майже кожен простір має свій трагічний контекст?
Чесно кажучи, ми і тоді не вважали, що можемо існувати поза політикою. Якраз наша участь у ній і призвела нас до скандалу. Адже, на нашу думку, ми мали провести тренування серед світлин, якими є наша дійсність. Вони страшні, драматичні та травмувальні, але це світ, у якому ми живемо.
Ми були змушені закрити експозицію через тиск зі сторони організаторів цієї виставки. Я і досі думаю, що тут можуть існувати дві точки зору. Але те, що ми зреагували на їхні вимоги та закрили експозицію, — 100% було неправильним кроком.
Правильне рішення для бізнесу, на мій погляд, — це уникати взагалі таких зіткнень. Саме такий напрямок ми для себе обрали після цього інциденту. Ми, як бізнес, активно підтримуємо обрані фонди та громадські організації, але робимо це дуже делікатно.
Чи відчуваєте ви, що українська аудиторія готова пробачати справжні провали, чи публічне визнання помилки — це автоматичний вирок для репутації бренду?
Я вважаю, що в Україні взагалі немає інституту репутації. Я багато разів спостерігала, як медійні підприємці допускалися серйозних помилок, отримували подорож на шакалячому експресі, просили вибачення, витримували паузу і продовжували життя без туги.
Мені здається, що українці реактивні, як у звеличенні своїх героїв, так і в їх знищенні. Але мало що є безповоротним.
Дмитро Феліксов, співзасновник квиткового сервісу Concert.ua, Readeat, Origin Stage
Чи кожен факап гарантує подальший ріст?
Ні. Є два типи помилок: перші — це ті, які виникають, коли ти рухаєшся вперед. Ти робиш нове, заходиш у невідоме, тестуєш гіпотези. Там факап — це дійсно податок. Він болючий, але він розширює тебе як підприємця. Але є другі — системні помилки. Коли ти ігноруєш очевидне, відкладаєш рішення, не береш відповідальність або залишаєш слабкі місця без уваги. Такі помилки нічого не вчать. Вони просто накопичуються і потім вибухають. На жаль, але мушу визнати, що найбільші втрати в моєму досвіді були саме через другий тип.
Факап стає розвитком тільки тоді, коли ти змінюєш поведінку після нього. Якщо не змінюєш — це не податок, це борг.
Коли стає зрозуміло, що систему треба не лагодити, а демонтувати?
Коли ти починаєш витрачати більше енергії на підтримку системи, ніж вона генерує цінності. Це дуже відчутний момент. Ти бачиш, що рішення ухвалюються повільно, відповідальність стає розмитою, а замість руху вперед команда постійно «гасить пожежі».
Якщо система не витримує правди, то її треба змінювати. Бо будь-яка здорова система витримує навантаження, конфлікти, зростання. Нездорова починає тріщати і вимагати постійного компромісу з реальністю. І от в цей момент важливо не боятись радикальних рішень. Бо півміри тут не працюють.
Як правильно аналізувати фідбек від клієнтів?
Є три рівні сигналу. Перший — це шум. Емоції, хейт, реакції без контексту. Це не фідбек, це фон. Другий — симптом. Коли багато людей говорять про одне й те саме, але не можуть сформулювати причину. Це вже важливо, бо тут є сигнал. Третій — це інсайт. Коли людина чітко описує свій досвід, що саме не працює і чому. От з третім треба працювати максимально уважно.
Моя практика — не читати коментарі як істину, а шукати повторювані патерни. Бо аналітика показує, «що відбувається», а фідбек допомагає зрозуміти «чому». І ще важливий момент: не все треба виправляти. Іноді реакція (фідбек) — це не про помилку, а про те, що ти робиш щось помітне. І це теж треба вміти відрізняти.
Super-Destination Place замість офісів і спільнота як антидот стерильному успіху: як Kooperativ будує спільноту на історіях провалів лідерів бізнесу та думок. Інсайти FuckUp Nights
Як ми будуємо корпоративні спільноти в 2026
Коворкінги — лише робота чи щось більше?
Як в Kooperativ створили safe space для підприємців і їхніх бізнесів
Чи існує рецепт ідеального факапу
Як ви визначаєте межу, де закінчується експеримент і починається звичайна недбалість?
Який фідбек від гостей і клієнтів ви вважаєте ознакою факапу? Де проходить межа між негативним досвідом і реальним факапом, через який, наприклад, потрібно змінити рецепт?
Чи готова бізнес-спільнота приймати «невиправлені» факапи — ті, що призвели до фінансових витрат чи втрати репутації, а не стали сходинкою до успіху?
Бета-лояльність як простір для помилок: Катерина Кузьменко, CEO Smartass
Чи є точка, після якої клієнт перестає бути «співучасником створення продукту» і починає вимагати компенсації за невідповідність очікуванням?
Як ви зараз оцінюєте: чи можуть «бізнес поза політикою» та «стиль життя» існувати в країні, де майже кожен простір має свій трагічний контекст?
Чи відчуваєте ви, що українська аудиторія готова пробачати справжні провали, чи публічне визнання помилки — це автоматичний вирок для репутації бренду?
Факап як податок на розвиток: Дмитро Феліксов, співзасновник квиткового сервісу Concert.ua, Readeat, Origin Stage
Чи кожен факап гарантує подальший ріст?
Коли стає зрозуміло, що систему треба не лагодити, а демонтувати?
