Куратор: Христя Дорощук

Як рахується собівартість та формується ціна товару

Для продажу шоколадних цукерок точно доведеться купити шоколад чи какао, а також зробити обгортку. Для створення дизайну точно потрібно буде заплатити дизайнеру за його працю. Собівартістю будуть витрати, без яких ми не можемо створити товар.

Що таке собівартість?

Поняття собівартості, її види та необхідні данні для розрахунку

Собівартість — це те, що потрібно заплатити для того, щоб надати послугу чи виготовити товар.

Якщо ми говоримо про виробництво товарів, то джерелом інформації для нас є калькуляційна карта: кількість інгредієнтів, потрібних для виготовлення одного товару, помножена на вартість за одиницю інгредієнту.

Якщо говорити про послуги, то це може бути час (години), витрачений на надання послуги, помножений на вартість за годину роботи співробітника, або витрати, понесені безпосередньо для надання послуг.

Звідки брати дані для розрахунку собівартості?

У неповну собівартість ми включаємо все те, без чого не можемо виготовити товар чи надати послугу. А от у повну також додаємо всі наші витрати на збут та менеджмент. До таких відносяться: витрати на просування, оренда офісу, оплата праці бухгалтера, директора, забезпечення офісу тощо.

Яка різниця між повною та неповною собівартістю?

Наприклад, ми рахуємо собівартість цукерки. Ми чітко розуміємо, що на одну цукерку нам треба 30 грамів какао та 1 обгортка. Припустимо, що разом це 8 грн. Але як бути з зарплатою бухгалтера, яка становить, до прикладу, 15 000 грн/місяць?

Все просто. 15 000 грн розподіляються на усі продані цукерки у поточному місяці. Наприклад, ми продали 3000 цукерок. 15 000/3000 = 5 грн. Тобто 5 грн з 15 000 грн зарплати бухгалтера припадає на 1 цукерку.

За таким самим принципом сумуємо всі адміністративні витрати, і ділимо їх на кількість продажів. А потім додаємо до цього розраховану раніше неповну собівартість (8 грн у нашому прикладі). Так ми отримаємо повну собівартість.

Для розрахунків нам потрібна кількість продажів. Якщо ми поки не маємо історії продажів, і не знаємо точно, скільки будемо продавати, потрібно знати хоча б планову кількість продажів. Планова кількість продажів залежить від ринку, та потребує ретельного аналізу. Проте на рівні особистих розрахунків достатньо буде відповісти на запитання
«скільки ми зможемо в середньому продавати за місяць?».

Націнка накладається на собівартість. Якщо повна собівартість розрахована чітко, то націнка буде прибутком з кожного продажу.

Проте варто пам'ятати про такі важливі нюанси:

Яку ціну поставити і як її правильно розрахувати?

Встановлення ціни

Підприємці часто занадто оптимістично оцінюють свої можливості, та встановлюють таку кількість продажів, якої в принципі нереально досягти. Відповідно, адміністративні витрати на одну штуку занижуються. Це, своєю чергою, призводить до заниженої повної собівартості. У результаті ми виходимо на ринок і довгий час продаємо значно меншу кількість, ніж очікувалося. Та працюємо собі в збиток.

Другим наслідком оптимістичного мислення підприємців є заниження своїх витрат. Занижені калькуляційні карти або недооцінені адміністративні витрати — це теж призводить до заниженої повної собівартості.

Для уникнення цих помилок потрібно відмовитися від оптимістичного мислення та максимально критично оцінити всі свої витрати.

Може виявитися, що ціна, яку ми отримали в результаті всіх підрахунків, значно вища, ніж у конкурентів. Така ситуація може виникнути через те, що повна собівартість розраховується з урахуванням низької кількості продажів. А в перші місяці діяльності кількість проданих товарів і справді може бути досить низькою.

Така ситуація є типовою для фірм, які тільки виходять на ринок. Тож розрахувати лише повну собівартість — недостатньо для встановлення ціни. Потрібно також проводити аналіз ринку, щоб розуміти, на яку кількість продажів ви можете вийти. А також оцінити, коли і з якими цінами.

Тому, при початкових низьких продажах та ринкових цінах, збитки, які несе фірма у перші місяці своєї діяльності, є платою за входження на ринок. У такі періоди найоптимальнішим варіантом є максимальна оптимізація своїх адміністративних витрат, а також чіткий та обґрунтований план продажів.

Що робити, якщо порахували собівартість і вона вище за ціну на ринку?

Кількість продажів — один із ключових інструментів контролю прибутковості.

Якщо собівартість рухається за доходом, то чим більше продаємо, тим більше витрачаємо, і навпаки. А от адміністративні витрати залишаються приблизно однаковими. Відповідно, чим більше проданих товарів припадає на стабільну суму витрат — тим меншими стають витрати на одиницю.

Чи є різниця в собівартості, якщо я виробляю і продаю то менше, то більше в різні місяці?

Для прикладу. Ціна одиниці товару 700 грн. Собівартість одиниці товару 300 грн. Усі адміністративні витрати становлять 50000 грн.

Якщо цього місяця я продаю 200 товарів, то повна собівартість становить 550 грн ((50 000/200)+300=550). При ціні в 700 грн мій прибуток з кожної одиниці становить 150 грн.

Якщо ж наступного місяця я продала більше — не 200, а 400 товарів — то моя повна собівартість становить вже 425 грн, а прибуток — 275 грн з кожної штуки. А це на 125 грн більше.

Отже, ми повністю залежні від кількості продажів. То скільки ж треба продавати, щоб не піти в мінус? Із цим може допомогти точка беззбитковості — вона показує, скільки товарів за заданої ціни треба продати, щоб покрити всі наші адміністративні витрати.

Що таке точка беззбитковості?

Маржа та точка беззбитковості

Нагадаю, собівартість рухається за доходом. Припустимо, ціна товару — 700 грн. Наша неповна собівартість — 300 грн. Скільки б ми не продали, нам все одно доведеться заплатити за кожну одиницю товару 300 грн. Тож 700 грн - 300 грн = 400 грн. Це те, що в нас залишається на руках після продажу одного товару.

Також ми знаємо, що наші адміністративні витрати не змінюються разом з доходом і становлять 50 000 грн. Питання: скільки разів нам потрібно отримати 400 грн, щоб покрити 50 000 грн?

Все просто. 50 000/400 = 125 одиниць. Це та мінімальна кількість продажів, яку нам необхідно здійснювати, щоб залишатися в нулі. Відповідно, кожна наступна одиниця після 125 є нашим прибутком, і навпаки.

Ціни на сировину, зарплата, адміністративні витрати не є стабільними. А отже розрахована собівартість буде скоріше за все приблизним плановим значенням, а фактична собівартість буде відрізнятися кожного місяця.

Саме тому важливо налагодити фінансову систему таким чином, щоб була можливість розраховувати собівартість кожного типу товару щомісяця. Так ви точно будете впевнені, що ваша ціна не занижена, а кількість продажів достатня для покриття всіх витрат.

Як часто потрібно рахувати собівартість?

Весь час ми розглядали варіант, де у нас всього один тип товару/послуги, але таке буває рідко. Підбивати всю собівартість в одну купу, й усереднювати ціну — типова помилка підприємств.

У кожного товару має бути відображена саме його собівартість. Це робиться для того, щоб можна було правильно встановити відповідну ціну для кожного з них.

Маржа має бути окрема на всі продукти чи середня по всіх?

ТЕКСТ

Христя Дорощук

Альона Мисько

УПОРЯДНИК КУРСУ

Дарія Корнєєва

ВЕРСТКА