Три погляди на реставрацію:
Три погляди на реставрацію: Диспетчерська на Львівській, Близнюки на Кловській та мозаїки на Річковому
Металевий велетень
Передісторія будівництва трамвайної диспетчерської
Який вигляд могла б мати Диспетчерська після реставрації?
Близнюки на Собачці
Мозаїки на Річковому
Чому в Києві так мало реставрацій із хепіендом?
Дослідження Beauty Premium
показує: міста, що мають вдвічі більше інстаграмних локацій, показують на 10% вищий приріст населення і робочих місць, приваблюють більше людей з вищою освітою та мають 16% відрив цін нерухомості.
Одна зі спільних рис інстаграмних локацій у дослідженні — наявність історичної архітектури.
Металевий велетень
На вулиці Бульварно-Кудрявській розташований невеликий бульвар. Тут стоїть маленька, похилена будівля на «одній нозі». Це трамвайна диспетчерська 1978 року. Після закриття трамвайної лінії в 90-х вона кілька разів змінювала призначення, а зараз стоїть порожня.
Близнюки на Собачці
На розі з Первомайською, поруч з метро, розташовується ансамбль з двох будівель доби сталінського ампіру. Ансамбль споруджено у 50-х роках як гуртожиток будівельників. Архітекторка проєкту — Марина Погребинська з «Гипрогражданстроя».
Мозаїки на Річковому
Будівля Річкового має різні рівні. З боку Дніпра в ньому чотири поверхи, з Поштової площі — лише два. Башта будівлі була стилізована під щоглу вітрильних кораблів. Крім цікавої форми, стіни вокзалу були прикрашені інкерманським вапняком, а декоративні елементи частково покриті золотом.
Львівська площа — одна з найстаріших у Києві. Вона сформувалася на межі двох важливих частин стародавнього Києва — міста Ярослава та Копиревого кінця. Нинішню назву площа отримала вже в ХІХ сторіччі на честь Львівської брами Старокиївської фортеці.
Трохи нижче від площі, на вулиці Бульварно-Кудрявській, розташований невеликий бульвар. Тут стоїть маленька, похилена будівля на «одній нозі». Це трамвайна диспетчерська 1978 року. Після закриття трамвайної лінії в 90-х вона кілька разів змінювала призначення, а зараз стоїть порожня.
Передісторію будівництва трамвайної диспетчерської ексклюзивно для AIN розказав автор проєкту Янош Віг.
Янош Віг — відомий український архітектор радянської доби та нульових-десятих. Як і всі архітектори-однолітки, Янош Віг захоплювався ідеями архітекторів модерністів і функціоналістів.
У 1971 році Янош Віг повернувся в Київ працювати в «Київпроєкті» — а в 1978 році до нього потрапило замовлення на диспетчерську.
Інженерний відділ «Київпроєкту», який займався транспортними спорудами, не мав достатнього штату архітекторів і не міг впоратися з обʼєктом. Тому на допомогу покликали Віга.
За задумом, бульвар, зона відпочинку та паркова алея мали бути вільні, не забудовані, щоб ніщо не перешкоджало руху пішоходів. Тому диспетчерську поставили на одну опору.
На опорі, яка водночас і сходова клітка, розміщується скромна споруда. На першому поверсі продавалися талони й сидів диспетчер. Оскільки на цьому кільці трамвай розвертався — машиністи, які втомилися за день, могли піднятися на другий поверх. Там була невеличка кухня, кімната відпочинку, кімната для прийому їжі й туалет.
Також було потрібне інформування про номер трамвая на підʼїзді до зупинки. Башточка диспетчерської мала розмістити пристрій, який сповіщав би пасажирів про прибуття трамваю.
Янош Віг
український архітектор
Я був зачарований динамікою підʼїзду трамвая на зупинку. У мене виникла фантазія, що можна передати це враження динаміки через щось масивне. Воно летітиме, зупиниться і напише — “2 прибув”, “15 тут” і так далі.
Металевий велетень на колесах із футуристичною фізіономією. Я вбачав, що ця фізіономія трамвая може бути і фізіономією споруди також. Шкода, що фасад не було реалізовано в точності згідно з проєктом.
Янош Віг
український архітектор
Якщо ви поглянете на споруду зараз, вона трошки похилена. Ситуація досі не зрозуміла до кінця, але я маю здогадку. Думаю, це було просідання й замочування ґрунтів. На ділянці поруч із диспетчерською була підземна споруда резервуару. Тут зберігалася вода на випадок екстрених ситуацій. Ця інформація була прихована відповідними органами, тому на топозйомці споруди не було. Попри це, інженери знали, що резервуар там є.
Інженер, якому дісталася задача, поставився до проєкту недбало. Облаштовуючи фундамент, не врахували, що волога з резервуару просочується. Оскільки резервуару офіційно “не існувало”, ніхто не досліджував фундамент, а ухил замовчувався. Щоб закрити незручне питання, було зроблено висновок, що ухил не критичний — ґрунт скоро ущільниться і все вирівняється.
Звичайно, що ухил нікуди не зник, а сучасний стан будівлі лишає бажати кращого.
Який вигляд могла б мати Диспетчерська після реставрації?
Про це AIN запитали у відомого київського архітектора-реставратора Миколи Віхарєва, власника архітектурно-конструкторського бюро Viharev.
“10 років тому я виконав кілька проєктів реставрації — на той момент вимушено. Але після серії проєктів, отримавши досвід і зайнявшись будинком купців Новікових на Подолі, я проникся цим напрямком. Сьогодні я розумію, що реставрація — не збереження старого, а цементування сенсових конструкцій історії людства”, — розповідає архітектор Микола
Педантичний і прискіпливий підхід Віхарєва, ілюстративний приклад реставрації. Повного відновлення — від плану до найдрібнішої деталі фасаду. У випадку з Диспетчерською Микола теж не зраджує кредо і збирає модель ідентичну першопочатковому вигляду.
Що цікаво, на думку Віхарєва до проєкту реставрації не бажано залучати автора оригінальної будівлі. Микола це пояснює тим, що кожен архітектор з набуттям досвіду хоче щось змінити в своїх старих обʼєктах. Наприклад, віконні конструкції Віхарєв відновлює саме так, як їх було де факто збудовано, попри те що в проєкті Яноша Віга, на папері, вони мали бути інші.
Микола Віхарєв
київський архітектор-реставратор
Ми встановлюємо поруч із Диспетчерською справжній трамвай — як стаціонарний елемент благоустрою та частину кафе. Усередині вагона можна буде не просто випити кави, а й буквально відчути атмосферу старого трамвайного вузла. Навіть через десятиліття після зникнення трамвайної лінії ми повертаємо сюди дух місця та його справжню історію.
Насправді, ревіталізацію Диспетчерської, точніше паблік-спейсу навколо будівлі, можна почати хоч зараз. Для цього не потрібні великі інвестиції.
Тут, на розі з Первомайською, поруч з метро, розташовується ансамбль з двох будівель доби сталінського ампіру (неокласична архітектура сталінського періоду).
Один з обʼєктів, що потрапив у поле уваги проєкту, — ансамбль із двох будинків-близнюків на Мечникова 12/1, 14/1.
До 1930-х років на місці вулиці Мечникова була Собача тропа, якою паломники діставалися до Лаври. У 1930-х на цьому місці зʼявилася вулиця — Кловський бульвар, перейменована у 1938 році на честь імунолога Іллі Мечникова.Ансамбль споруджено у 50-х роках як гуртожиток будівельників. Архітекторка проєкту — Марина Погребинська з “Гипрогражданстроя”.
Будинки, фактично, формують Кловську площу, утворюючи курдонер*. Хоча обидві споруди належать до одного ансамблю — їх спіткала різна доля.
Катерина Ярова — архітекторка, власниця бюро IK Architects, а також засновниця проєкту «Майбутнє минулого». Мета проєкту — виявити цінні будівлі та запропонувати для них нові життєві сценарії.
Ансамбль споруджено у 50-х роках як гуртожиток будівельників. Архітекторка проєкту — Марина Погребинська з “Гипрогражданстроя”.
Катерина Ярова
архітекторка
З фото в інтернеті зрозуміло, що в номері 12 вже треба все змінювати і перероблювати. Тим не менш, це велика резервна площа в центрі міста з доступом до транспортної інфраструктури. Я не дуже розумію, чому власник не вкладається в цей обʼєкт.
Схоже, це класична історія, коли люди мають право приватної власності та чекають кращих часів. Або коли можна буде знести і побудувати висотку.
Щоб об’єкт був мінімально привабливим для інвестицій, він має генерувати прибуток. Для цього треба наповнити його затребуваною функцією.
Коворкінг, офіси, HoReCa, культурні функції — варіантів багато і вони залежать від потреб кожної окремо взятої вулиці та району.
Катерина Ярова
архітекторка
Але щоб пристосувати подібні обʼєкти під нову функцію, зазвичай потрібно змінити планування та втрутитися в несучі конструкції.
Реставрація не дає такої можливості, принаймні якщо в памʼяткоохоронному договорі предметом охорони вказано всю будівлю, а не її частини. Тож девелопери, що не злякалися «зайти» у такий проєкт реставрації шукають обхідні, «умовно законні» шляхи.
А деякі взагалі діють відверто цинічно. Руйнують обʼєкт. Будинку немає, а отже, і охороняти нема чого. Можна починати нове будівництво і «гнати» двадцятиповерхівку.
Решту поверхів, залежно від юридичного боку питання, можна відвести або під житло, або також під комерцію. Загалом, якщо планування будівлі не є предметом охорони (тобто юридично не вважається цінною частиною памʼятки), — будівлю можна переплановувати. Тобто закладати будь-яку функцію.
Наприклад, тут міг би бути другий «Кооператив» — з баром і сценою на даху, коворкінгом в одному чи кількох поверхах і всією необхідною інфраструктурою. Враховуючи локацію, сценарій на вигляд більш життєздатний.
Або це міг би бути звичайний житловий будинок. Локація, висота стель і статус памʼятки дозволили б продавати квартири в будинку як еліт-клас.
У першому поверсі розташувалися б кафе, спортзал та інша комерція, — доступна як для самих мешканців, так і для перехожих.
на Річковому
Київський річковий вокзал на Поштовій площі — один з ключових вузлів торгівлі та судноплавства Києва від давніх часів. Перші зафіксовані тут поселення датуються ІV сторіччям.
Архітекторами Річкового, спорудженого у 1957-1961 роки, були Вадим Гопкало, Вадим Ладний і Григорій Слуцький. Це цікавий екземпляр неокласики з рисами раціоналізму (функціоналізм, конструктивізм).
Будівля Річкового має різні рівні. З боку Дніпра в ньому чотири поверхи, з Поштової площі — лише два. Башта будівлі була стилізована під щоглу вітрильних кораблів.
Крім цікавої форми, стіни вокзалу були прикрашені інкерманським вапняком, а декоративні елементи частково покриті золотом.
Після закриття на реконструкцію в 2012 році тривалий час будівля стояла порожня — занепадала та руйнувалася. Мозаїчні панно стали занедбані.
У 2016 році обʼєкт отримав статус нововиявленої памʼятки, — а у 2021 році будівлю здали в оренду Американському університету в Києві під облаштування кампусу.
Крім самої будівлі, в ході реставрації відновили мозаїки авторства Коткова, Ламаха і Литовченка.
Вони ж розробляли композиції для девʼятиповерхівок по Берестейському проспекту, аеропорту «Бориспіль” і метро “Шулявська».
Автори відмовилися від надмірної деталізації композицій. Натомість форми узагальнено. Мозаїки формують цілісний наратив простору, підкреслюючи значення Дніпра як торговельної артерії та ядра міського життя.
На Річвокзалі їхні роботи представлені композиціями «Дніпро — торговий шлях»; «Із варяг в греки»; «В’їзд Богдана Хмельницького у Київ»; «Арсенал»; «Україна і Дніпро»; «Будівництво на Дніпрі»; «Спорт» та «Відпочинок»; «Чайки над Дніпром». Лейтмотив творів — минуле і сьогодення Києва, а також значення річки Дніпро для міста.
У своїх композиціях Котков, Ламах і Литовченко поєднали локальні культурні коди з модерністською семантикою.
Їхній підхід демонструє характерну для того часу спробу створити нову ідентичність міського середовища — уніфікованого, але з наївними натяками на регіональну ідентичність.
Чому в Києві так мало реставрацій із хепіендом?
Кейс мозаїки на Річковому доводить: навіть з охоронним статусом обʼєкт може отримати нове життя, якщо ним займаються фахівці — тепер колишній вокзал успішно працює як освітня установа.
Девелопмент орієнтований на прибуток, тож будівлі мають відповідати сучасним вимогам. Це потребує змін у плануванні, конструкціях та інженерії.
Памʼятка ж підлягає лише реставрації, тобто відновленню історичного оригіналу з мінімальними змінами, що ускладнює інтеграцію нових функцій.
Через цю колізію девелоперам важко «вкласти» бізнес-ідею в стару оболонку.
Збереження історичного — не лише питання культурної свідомості. Це також раціональне використання наявної міської тканини; економія природних ресурсів; підвищення конкурентоспроможності українських міст на туристичній мапі; драйвер розвитку малих і середніх вуличних бізнесів; потужний атрактор в конкуренції міст за таланти.
Для реалізації таких масштабних завдань надзвичайно важливими стають сучасні технології, які сприяють ефективному плануванню, аналізу даних і впровадженню інноваційних рішень.
Що це означає?
Матеріал підготовлено за підтримки рекламодавця.
на базі процесора AMD Ryzen™
